За правду впадаешь в немилость,
За слово подвергнут распятью...
Что было, что есть - только снилось,
Что будет с испуганным властью?
Все в суетном море из пены
Страстей и желаний отвратных..
Заполнили мир манекены,
Закрытые масками властных...
Страшны их пустые глазницы,
Наполнено страхом сознанье...
Под масками спрятаны лица,
С гримасою боли, страданья...
Забыли, что созданы Словом,
Что Светом наполнены души!
И что Небеса были Кровом,
И всех всегда ждет Вечно Сущий!
Что лучше люди или манекены?
Манекены...!
В них нет семи метров кишок и алчного сознания…
Они говорят молча, и не говорят лишнего…
Они преданы хозяевам и стоят там, где их поставят…
Они всегда улыбаются и не льют грязь в окружающий мир …
Они не требуют ласки и участия, они довольны самым малым, то, что хозяин оденет на них…
И главное, они безропотны и не воюют… не крадут и не обманывают…
Скоро, когда люди поубивают друг друга, и все живое на планете Земля, останутся одни манекены… спокойные и молчаливые свидетели мира временного…
И только по ним, случайно залетевший из другой галактики и измерений, Сталкер Времени поймёт, что и на этой заброшенной планете была жизнь, была цивилизация алчных, вечно воюющих существ…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
