В земных скорбях-страданиях
Задумайся о вечности! –
Закончатся несчастия,
Из жизни зло уйдёт …
И, если только вечные
Тебя заботят ценности,
Блаженно-бесконечные,
То счастье не минёт …
Утри слезу горючую
(Уж зорька занимается!),
Забудь про боли жгучие
И к Богу обратись
С молитвой, что сердечною
Хвалою устремляется
В чудесно-бесконечную
Лазоревую высь …
А что пообещал Отец,
То непременно сбудется
И обретём мы, наконец,
На Небе благодать …
А уж кому венец какой, –
По правде всё рассудится,
Когда придётся нам с тобой
Пред Господом предстать …
Воспой же счастье вечное
Как результат спасения, –
Великое и славное
Деяние Отца: –
Жизнь в радости без старости,
В небесном единении
И несравнимой благости
Без края и конца!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
