Жизнь текла как река и уносилась в даль,
И рутина её навевала печаль.
В этой жизни я встретил очень много людей,
Одни из них равнодушны, другие дики как зверь.
Зверь, что вселяется в их сердца -
Зависть, ненависть и пустота.
И когда-то я был одним из них,
Слышал в душе отверженный крик,
Пустота поедала мою душу как тля,
Я грешил, а совесть судила меня.
и увидел я тупик, на жизненном пути,
Я не знал, что мне делать и куда мне идти,
Я верил, что где-то должен быть выход,
Я не знал, что есть БОГ и убивал себя тихо.
Но как-то ко мне подошли и сказали:
-ИИСУС тебя любит!!! И они не соврали.
Господь меня принял и все мне простил,
Спасенье и радость Он мне подарил.
Комментарий автора: Господь даровал мне этот стих,когда я был в Господе всего пару месяцев.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
